Як визначити заробітну плату двірника?

До Спілки власників житла України часто звертаються працівники жилово-комунальної галузі та споживачі житлово-комунальних послуг із питанням щодо визначення розмірів оплати праці працівників ЖКГ, зокрема заробітної плати двірника.

— Згідно з чинним законодавством (ст. 97 КЗпП України, ст. 15 Закону «Про оплату праці»), форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження надбавок і доплат встановлюються з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевою угодами з урахуванням фінансових можливостей підприємства.

Умови і розміри оплати праці працівників галузі визначаються відповідно до Галузевої угоди між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об’єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення на 2017—2018 роки, зареєстрованої в Мінсоцполітики 31.01.2017 року за №7 (далі — угода).

Згідно з нормами Угоди, заробітна плата двірника становить: 1624х1,2х1,2=2338,56 грн, де 1624 — прожитковий мінімум (з 1 травня 2017 року), 1,2 — коефіцієнт відповідно до п.3.1.4 угоди, 1,2 — коефіцієнт згідно із додатком 2 угоди.

Норми і положення Угоди є мінімальними гарантіями. Угода не обмежує прав підприємств установлювати в колективних договорах за рахунок власних коштів додаткові трудові та соціально-побутові гарантії і пільги.

Зазначені норми поширюються на всіх найманих працівників та роботодавців, що перебувають у сфері дії суб’єктів Угоди, і є обов’язковими для виконання.

Відповідно до Державного бюджету України на 2017 рік, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць встановлено у розмірі з 1 січня 2017 року – 1544 гривні, з 1 травня – 1624 гривні, з 1 грудня – 1700 гривень.

У Галузевих угодах, що укладалися раніше, оплата праці працівників жилово-комунальної галузі прив’язувалась до мінімальної заробітної плати.

Для тих підприємств, які не перебувають у сфері дії зазначеної Угоди, відповідно до ст. 96 КЗпП система оплати праці встановлюється колективним договором, а якщо договiр не укладався – наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, виданим пiсля погодження з виборним органом первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлковим представником), а в разi вiдсутностi первинної профспiлкової органiзацiї – з вiльно обраними та уповноваженими представниками (представником) працiвникiв, можуть встановлюватися iншi системи оплати працi. На такому підприємстві варто розробити Положення про систему та умови оплату праці працівників, яким передбачити оцінку складності виконуваної роботи.

Оскільки ст. 96 КЗпП виділяє на законодавчому рівні тарифну систему оплати праці, то її запровадження на підприємстві супроводжується оформленням тарифних сіток та схем посадових окладів. Якщо такі документи сформовані на підставі Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників та Норм часу та матеріально-технічних ресурсів, норм обслуговування для робітників при утриманні будинків, споруд і прибудинкових територій, що затверджені Наказом Мінрегіонбуду № 603 від 25.12.2013, то їх можна додати до колективного договору, але законодавство цього не передбачає.

В той же час з 1 січня 2017 року змінилося поняття мінімальної заробітної плати, визначене статтями 3 та 3-1 Закону України «Про оплату праці»:

Мінімальна заробітна плата – це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік», з 1 січня 2017 року мінімальна заробітна плата становить: у місячному розмірі: – 3200 гривень; у погодинному розмірі: 19,34 гривні.

Крім цього, у згаданій статті 3-1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що у разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

Отже, підсумовуючи викладене, якщо нарахована (наприклад, як у наведеному вище розрахунку відповідно до галузевої угоди) заробітна плата за виконану місячну норму праці є нижчою за розмір мінімальної зарплати, тоді роботодавець має провести доплату до рівня мінімальної зарплати, яку слід виплачувати щомісяця одночасно з виплатою зарплати.

Теги статті:

Поширити: