20.12.2018 колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва, розглянувши апеляційну скаргу у справі №826/8441/17, постановила залишити її без задоволення, а рішення від 06.07.2018 Окружного адміністративного суду міста Києва — без змін.
Вступна та резолютивна частини постанови були оголошені у даному судовому засіданні.
Оновлення: повний текст постанови доступний у Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням.
Таким чином, залишено без змін рішення від 06.07.2018 Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/8441/17 за адміністративним позовом Всеукраїнської громадської організації «Спілка власників житла України» до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування розпорядження №668 від 06 червня 2017 року «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».
Вказаним рішенням було задоволено частково даний адміністративний позов, зокрема, визнано протиправним та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №668 від 06 червня 2017 року.
Голова Спілка власників житла України Олексій Кучеренко прокоментував цю подію на своїй сторінці у facebook:
6-й Окружний апеляційний адміністративний суд не задовольнив апеляційну скаргу КМДА та лишив в силі рішення Окружного…
Опубліковано Alexey Kucherenko Четвер, 20 грудня 2018 р.
Очікуючи значну кількість запитань громадян щодо порядку реалізації даного рішення, повідомляємо, що Спілкою власників житла України буде сформована правова позиція стосовно ситуації що склалася, а також підготовлені відповідні роз’яснення та рекомендації для споживачів.
Висновки суду
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів Вівдиченко Т.Р., Файдюка В.В., Чаку Є.В. підтвердив висновки суду першої інстанції.
Про технічну документацію на будинки
«Наведене вище свідчить про те, що наявність технічних паспортів на будинки та інших відповідних документів на прибудинкові території є обов’язковою умовою при формуванні тарифів на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а якщо в технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) не відображені та не відкориговані площі, необхідні для розрахунку тарифу на послуги, застосовуються акти, складені за результатами проведених обмірів житлового фонду, оскільки в них зазначаються вихідні дані, а саме: площа житлового будинку(гуртожитку), прибудинкової території, необхідні для розрахунку тарифу.
Слід зазначити, що інших альтернативних способів, у тому числі, складання експлікацій схем прибирання, як вчинив в окремих випадках Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, Порядком № 869 не передбачено.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо можливості визначення вихідних даних, необхідних для розрахунку тарифу у спосіб не передбачений Порядком та погоджується із висновком суду першої інстанції про обов’язковість наявності вказаних вище документів, що містять зазначені вихідні дані, необхідні для розрахунку тарифу.»
Про прибудинкову територію та площу будинків
«Відповідно до статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», прибудинкова територія – територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендаторів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Під час розгляду справи відповідачем не надано містобудівної та землевпорядної документації на жоден з будинків, для яких затверджено тариф оскаржуваним розпорядженням від 06 червня 2017 року, а надані технічні паспорти на деякі з будинків, виготовлені за часів Радянського Союзу, не відповідають фактичній площі будинків, при цьому, акти щодо таких обмірів в матеріалах справи відсутні.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуваним розпорядженням відповідача затверджено тарифи розраховані керуючими компаніями, у значній кількості випадків на підставі непідтвердженої допустимими доказами площі таких будинків, оскільки під час апеляційного розгляду справи відповідачем даний висновок суду першої інстанції не спростовано.»
Про економічну обгрунтованість
«Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).
Враховуючи наведені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що за відсутності визначеної Порядком № 869 документації, відповідачем затверджено тарифи та структуру тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються підприємствами, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, фактично без перевірки їх економічної обґрунтованості, тобто, без дотримання вимог статей 30, 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».»
Про відсутність структури тарифу
«Слушними, також, є зауваження позивача про те, що відповідачем фактично був доведений та затверджений лише перелік та вартість усіх послуг та їх загальна вартість з розрахунку на 1 кв. метр, що не є структурою тарифу, оскільки не містить відображення складових витрат, які включаються до неї, чим, всупереч п. 3 Порядку № 869, не забезпечено прозорість визначення розміру тарифу та не доведено його структуру.»
Про дискримінацію за датою оплати
«З пояснень відповідача вбачається, що Порядком № 869 передбачено врахування в тарифах на послуги рентабельності з урахуванням необхідності сплати податку на прибуток підприємств та спрямування частини коштів, отриманих як прибуток, на технічне переоснащення підприємств, тому тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формувалися з урахуванням рентабельності у розмірі 12 % та на прохання виконавців послуг, з метою заохочення споживачів щодо своєчасної або авансової сплати за спожиті послуги (до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим тарифи подані із 10% знижкою за рахунок прибутку), оскільки визначати розмір прибутку в тарифах на послуги є повноваженнями органів місцевого самоврядування.
Разом з тим, розподіл цін та тарифів в залежності від терміну їх оплати споживачами (до 20 числа чи після такого) не передбачено чинним законодавством України.
Крім того, апелянтом не обґрунтовано в достатньому та переконливому обсязі необхідності застосування такого підходу до утворення цін та тарифів, не доведено його економічної доцільності.
…
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наявність різниці у тарифах між особами, які сплачують послуги до 20 числа місяця та після нього, порушує принцип рівноправ’я, покладеного в основу Загальної декларації прав людини, та не відповідає принципу заборони дискримінації, визначеної Конвенцією з прав людини і основоположних свобод.»
Про державну реєстрацію
«Також, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що оскільки оскаржуване розпорядження пройшло державну реєстрацію, під час якої проводилась правова експертиза на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, суд першої інстанції прийшов до невірних висновків щодо його невідповідності Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, з тих підстав, що дане розпорядження є предметом судового розгляду, а за приписами процесуального закону, проходження реєстрації не є підставою для звільнення від доказування правомірності оскаржуваного рішення, як помилково вважає апелянт.»
Інші обставини
Інші доводи апеляційної скарги, зокрема, щодо незастосування окремих норм чинного законодавства України, додаткові пояснення, тощо, не спростовують правильність встановлених обставин справи, їх правову оцінку та висновки, наведені в рішенні суду першої інстанції.
…
Проте, наведені Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та підтвердженими належними та допустимими доказами, що спростовують висновки про протиправність оскаржуваного розпорядження, як такого, що прийнято всупереч принципам ціноутворення у сфері цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.
Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав до суду апеляційної інстанції достовірних і достатніх доказів в обґрунтування правомірності прийнятого рішення, обставин, на яких ґрунтуються його заперечення проти позову, ним не було спростовано доводів позивача.
Як наслідок Відповідач не виконав покладений на нього процесуальним законом обов’язок підтвердити правомірність оскаржуваного розпорядження у разі його оскарження в порядку адміністративного судочинства.
…
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.»