Договір дарування – одна з найпопулярніших майнових угод з огляду на ощадливе оподаткування. Втім, це не просто формальність, а юридичний інструмент, який має чіткі правила.
Договір дарування є правочином, за яким одна сторона передає чи зобов’язується передати другій стороні безоплатно майно у власність.
Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, нерухомі речі, а також майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому (стаття 718 Кодексу), повідомляє СВЖУ з посиланням на роз’яснення Мін’юсту.
Якщо у документі прописаний обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку майнову або немайнову дію, його не можна кваліфікувати як договір дарування (cт.717 Цивільного кодексу України).
Договір дарування: хто може бути сторонами угоди
За ст. 720 кодексу в договорі дарування сторонами можуть бути фізособи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада. При цьому батьки (або усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних.
Укладання одним із подружжя договору дарування зі сторонньою особою щодо своєї частки у спільній сумісній власності подружжя можливе лише за умови її виділу в натурі.
Підприємницькі товариства можуть укласти договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчим документом дарувальника. Це положення не поширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви.
Договір дарування від імені дарувальника може укласти і його представник. Проте у довіреності обов’язково мають бути зазначені прізвище, ім’я, по батькові або компанії (повне найменування обдаровуваного). У разі невиконання умови довіреність вважається нікчемною.