Норми води та оплата за полив саду для мешканців приватного сектору

Запитання:

Что делать с проблемой начисления оплаты за т.н. “полив сада” жителям частного сектора в Киеве? Для тех, у кого нет счетчика, и кто должен платить по нормам потребления в размере 5,1 куб.м. на 1 человека. В Киеве вместо законных 5,1 куб.м. до мая 2019 на 1 человека “рисовали” 10 куб.м. воды, а с мая — 15 куб.м. воды в месяц! Эти незаконные начисления в счетах на оплату указывают с мая по сентябрь каждого года. Нормативная база по воде размещена на сайте поставщика, но насчет полива нигде ничего на сайте не сказано ни словом, ни полусловом. Сотрудники водоканала ссылаются на ДБН “водопостачання”.

Що робити з проблемою нарахування оплати за так званий “полив саду” жителям приватного сектору в Києві? Для тих, у кого немає лічильника, і хто повинен платити за нормами споживання у розмірі 5,1 м3 на 1 людину. У Києві замість законних 5,1 м3 до травня 2019 на 1 людину “малювали” 10 м3 води, а з травня – 15 м3 води на місяць! Ці незаконні нарахування в рахунках на оплату вказують з травня по вересень кожного року. Нормативна база по воді розміщена на сайті постачальника, але щодо поливу ніде нічого на сайті не сказано ні словом, ні півслова. Співробітники водоканалу посилаються на ДБН “Водопостачання”.

Відповідь:

Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що затверджені Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 № 190, визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України.

Відповідно до пункту 3.12 цих правил, плата за воду, яка використовується на поливання дворів, вулиць, зелених насаджень, газонів, прибирання громадських і дворових туалетів тощо, сплачується споживачами (субспоживачами) відповідно до показів засобів обліку води або норм водоспоживання.

Витрати води в громадських туалетах сплачуються споживачем, на балансі якого вони перебувають.

Витрати води для поливання прибудинкових територій визначаються на підставі показів засобів обліку, встановлених на поливальних трубопроводах, або згідно із чинними нормами водоспоживання.

Пунктом 7 статті 18 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” визначено, що місцева державна адміністрація визначає і встановлює норми споживання у сфері житлово-комунальних послуг, здійснює контроль за їх дотриманням.

Статтею 29 Закону України “Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення” визначений загальний порядок встановлення нормативів у сфері питної води та питного водопостачання.

Порядок розроблення та затвердження нормативів питного водопостачання затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1107.

Згідно з пунктом 4 даного порядку, нормативи питного водопостачання у конкретному населеному пункті розробляються та науково обґрунтовуються згідно з Методикою визначення нормативів питного водопостачання населення спеціалізованими науково-дослідними організаціями на замовлення місцевих адміністрацій або органів місцевого самоврядування та затверджуються ними після погодження з місцевими органами виконавчої влади з питань охорони здоров’я, охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Зазначена Методика визначення нормативів питного водопостачання населення затверджена наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 27.09.2005 № 148.

Крім цього, розрахункові (питомі середні за рік) добові витрати води на поливання зазначені у таблиці А.1 додатка «А» до ДБН В.2.5 -74:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування». Слід зазначити, що чинним законодавством не передбачено норм на водопостачання, пов’язаних із сезонними чи кліматичними природними змінами (дощі, засуха тощо).

Отримати додаткові спеціалізовані роз’яснення щодо даного питання можливо за зверненням до Мінрегіону, як органу, уповноваженого на затвердження порядків, норм і правил у сфері житлово-комунального господарства; а також узагальнення практики застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції (відповідно до підпунктів 2, 24 пункту 4 Положення про Мінрегіон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2014 р. № 197).