У січні 2017 року особа звернулася до суду з позовом до Маріупольської міської ради Донецької області про скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки.
Позовна заява була мотивована тим, що раніше Маріупольською міською радою прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у Приморському районі міста, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,0019 га для обслуговування нежитлової прибудови до квартири. Підставою для відмови у видачі указаного дозволу стало те, що на запитуваній позивачем ділянці знаходиться самовільно збудована нежитлова прибудова, на яку правовстановлюючі документи відсутні.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено, з мотивацією, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю Маріупольської міської ради. Підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стало те, що на зазначеній земельній ділянці знаходиться самовільно збудована нежитлова прибудова. Отже, відсутні правові підстави для задоволення позову.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін, мотивуючи це тим, що позивач не надала належних та переконливих доказів, що їй належить балкон площею 18,6 кв.м.
У касаційній скарзі позивач вказала, що судами попередніх інстанцій було залишено поза увагою, що визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду, оскільки нормами статті 120 Земельного кодексу України закріплено принцип цілісності об’єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій він розташований. Тому, на її думку, до неї, як до власника квартири до складу якої входить прибудова, перейшло право користування земельною ділянкою, а з метою добросовісності користування земельною ділянкою та сплати до місцевого бюджету орендної плати позивач зазначає, що бажає укласти договір оренди земельної ділянки під прибудовою.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду, розглянувши матеріали справи, встановив:
| Відповідно до статті 42 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття рішення 01 грудня 2016 року Маріупольською міською радою Донецької області) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації. У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку. Із аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм статті 42 Земельного кодексу України випливає, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об’єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 «Про реалізацію Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку». У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання. Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини. Установлено, що до прийняття Маріупольською міською радою Донецької області оскаржуваного рішення, земельна ділянка не передавалася у користування власників квартир будинку за вказаною адресою, відсутні належні та допустимі докази, які б указували на створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, отже спірна земельна ділянка є комунальною власністю Маріупольської міської ради. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. |
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.03.2019 у справі № 263/68/17 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.