Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у справі №826/8441/17 скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі №826/8441/17, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою від 10.06.2019 року суд дійшов висновку про відсутність необхідності у розгляді цієї справи у судовому засіданні за участі сторін, справу було призначено до розгляду в порядку письмового провадження. 12.06.2019 справу було розглянуто в порядку письмового провадження.
У свою чергу, Спілкою власників житла України вбачалася відсутність підстав для розгляду справи у порядку письмового провадження (відповідно до частини 1 статті 345 КАС України).
Постановою Верховного Суду встановлено:
- Позивач має право на звернення до суду з позовом і відповідними вимогами.
- Скасування нормативного акту і визнання його незаконним має різні правові наслідки. Відтак, дійшовши висновку про протиправність оскаржуваного розпорядження, суд має повноваження визнати його незаконним.
- Суди мали оцінити Розпорядження №668 щодо кожного окремого будинку: чи був наявний технічний паспорт цього будинку; чи відповідає зазначена в технічному паспорті сумарна загальна площа реальній, а якщо не відповідає, то чим це підтверджується; яку загальну площу було взято для розрахунку тарифу; чи був тариф саме для цього конкретного будинку розрахований правильно.
- Судами першої та апеляційної інстанції не проаналізовано та не оцінено аргумент позовної заяви щодо недотримання Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності.
Таким чином, на думку Верховного Суду України, суди першої та апеляційної інстанції не надали оцінки усім доказам та не з’ясували всі обставини справи, а саме: щодо яких конкретно будинків були відсутні технічні паспорти; щодо яких конкретно будинків неправильно визначено площу прибудинкової території, а отже, і неправильно розраховано тариф; чи було дотримано процедуру попереднього інформування населення про зміну тарифів. Ці обставини слід з’ясувати під час нового розгляду справи.
* * *
Спілка власників житла України під час нового розгляду справи обов’язково продовжить доказування протиправності зазначеного розпорядження та необґрунтованості затверджених ним тарифів.
На жаль, за час судового розгляду не змінилася ситуація з повною відсутністю містобудівної і землевпорядної документації на прибудинкові території та неналежним станом технічної документації на будинки. У той же час, місцева влада спрямовує власні зусилля на суди проти киян, а не на виправлення критичної ситуації у житлово-комунальному господарстві міста.
Розраховуємо, що цього разу процесуальні підстави не завадять встановленню об’єктивної істини у справі та повторному ухваленню обґрунтованого, справедливого і важливого для киян рішення.
* * *